|
Утворений у: 1963 р.
Площа: 210,5 тис.га.
Населення: 35,8 тис.чол.
Центр: смт.Ріпки
Розташований на північному заході Чернігівщини межує з Чернігівським і Городнянським районами Чернігівської, Гомельським, Лоєвським, Брагинським - Гомельської області Білорусі.
Через район пролягли міжнародна автомагістраль Одеса-Санкт-Петербург і залізниця Київ-Санкт-Петербург.
120 населених пунктів.
Це - край змішаних лісів, різнотравних луків, боліт, ярів та мальовничих озер, серед яких перлиною сяють олешнянські Голубі озера. На заході протягом 75 км протікає р. Дніпро, на півночі - Сож. Є кілька невеликих річок: Немильня, Вир, Борзна, Білоус, Вертіч, Замглай. Багата флора і фауна. 40 видів рослин занесено до Червоної книги України. Створено 22 заказники місцевого значення. Мисливські угіддя - одні з найбільших в Україні.
Корисні копалини - торф, глина, кварцовий пісок. Площа лісів сягає 80 тис.га.
Районний центр - селище міського типу Ріпки. Знаходиться за 39 км від Чернігова і за 3 км від залізничної станції Голубичі. Вперше згадується у 1607 р. На початку ХІХ ст. отримало статус волосного містечка.
Відоме гончарними виробами.
Одне з найдревніших міст не лише району, а й держави - Любеч, згадується у давньоруському літописі "Повість минулих літ" під 882 р. В ХVІІ-ХІХ ст. Любеч був сотенним містечком, волосним центром, належав чернігівському полковнику П.Полуботку, родині Милорадовичів.
З 16 промислових підприємств району найвідоміші: Добрянський держлісгосп - один з найбільших в Україні, Добрянські швейна та меблева фабрики, Папірнянський кар''єр кварцевих пісків, Голубівський цегельний завод. Розвинуте лозоплетіння в Радулі, гончарство - в Олешні.
В районі широко розвинута соціальна сфера. Охорону здоров''я забезпечують центральна районна лікарня, Любецька та Добрянська районні лікарні, 50 фельдшерсько-акушерських пунктів. Працює територіальний центр з обслуговування одиноких престарілих громадян та інвалідів. Освіту здійснюють 42 школи та Замглайське професійно-технічне училище. В Ріпках працюють районна гімназія, дитячо-юнацька спортивна школа. Для задоволення культурних потреб населення є 8 будинків культури, 33 сільських клуби, 3 районні та 32 сільські бібліотеки, 3 дитячі музичні школи, 2 історико-краєзнавчих музеї, 4 музейні кімнати. Виходить районна газета "Життя Полісся".
В селищах Добрянка, Ріпки та Любеч функціонують стадіони. Вагомі здобутки мають спортсмени - вихідці з району: срібний призер чемпіонату Європи серед жінок з боротьби самбо Н.Смаль (с.Грабів), інтер-континентальний чемпіон IBF з боксу серед юніорів С.Рубіс (смт. Ріпки), золотий призер першості України з легкої атлетики серед юнаків В.Дубоносов (смт. Ріпки).
Минуле району репрезентують пам''ятки археології, починаючи з доби неоліту, архітектури, історії. Крім Любеча, на території району локалізоване біля с. Малий Листвен літописне місто Листвен, де в 1024 р. відбулася битва Ярослава Мудрого з Мстиславом Володимировичем, князем Чернігівським. В Любечі збереглися Антонієві печери (ХІ ст.), кам''яниця П. Полуботка (поч. ХVІІІ ст.), Спасо-Преображенська церква (ХІХ ст.). Привертає увагу дерев''яна церква Різдва Богородиці (кін. ХVІІІ ст.) у с. Суличівка.
Уродженцями Ріпкинського району є Святий Антоній Печерський, церковний діяч, засновник Києво-Печерської Лаври; Малуша, мати князя Володимира; С.Русова, педагог і громадський діяч; Л.Горлач, український письменник. Десять років прожив у Добрянці поет В.Самійленко.
ГЕОГРАФІЯ
Ріпкинський район розташований в північно-західній частині Чернігівської області. Він межує з Чернігівським, Городнянським районами Чернігівської області та Гомельським, Лоєвським, Брагинським районами Гомельської області Республіки Білорусь. Відстань до обласного центру залізницею 36 км, шосейними шляхами 39 км.
Клімат помірно-континентальний. Ґрунти дерново-підзолисті, середній бал 42. Корисні копалини: глина, пісок, торф.
У промисловості основними видами продукції, яка випускаються підприємствами району є льоноволокно, швейні вироби, консерви різні, цегла будівельна, меблі; у сільському господарстві: зерно, картопля, льон, м''ясо-молочне виробництво.
ІСТОРІЯ
Район утворено в 1923 році. Історичні пам''ятки є Замкова гора, Кам''яниця Полуботка, Антонієви печери, Свято-Преображенська церква у Любечі та Церква Різдва Богородиці у Суличівці.
ПЕРСОНАЛІЇ
Софія Русова — українська просвітителька, педагог
Іван Бібік, О.С.Желєзняк — заслужені майстри народної творчості
Леонід Горлач (Коваленко) — радянський та український поет
Володимир Cамійленко — український письменник
В. Р. Литвинов - геолог, лауреат Ленінської премії
В. П. Ткаченко - заслужений лікар України
НАСЕЛЕНІ ПУНКТИ
СЕЛИЩА МІСЬКОГО ТИПУ
Ріпки — з 1958 [1]
Добрянка — з 1918 [2]
Замглай — з 1989 [3]
Любеч — з 1943 (одне з найстаріших українських поселень, свого часу місто) [4]
Радуль — з 1924 [5]
СЕЛА - ЦЕНТРИ СЕЛИЩИХ РАД
Велика Вісь — з 1957
Великий Зліїв — з 1943
Вербичі — з 1987
Вишневе — з 1917
Голубичі — з 1989
Горностаївка — з 1954
Грабів — з 1931
Губичі — з 1992
Гучин — з 1975
Даничі — з 1918
Задеріївка — з 1980
Клубівка — з 1988
Красківське — з 1975
Ловинь — з 1976
Малий Листвен — з 1932
Малинівка — з 1990
Мохначі — з 1918
Неданчичі — з 1928
Новоукраїнське (Церковище) — з 1921
Нові Яриловичі — з 1943
Олешня — з 1922
Павлівка — з 1927
Петруші — з 1924
Пушкарі — з 1947
Сибереж — з 1975
Смолигівка — з 1921
Тараса Шевченка (Тарасевичеві Велички) — з 1931
|
